1. Майдан стоїть уже три місяці. Він вистояв святковий період, витримав найнижчі морози, атаки, розгони. Якщо буде треба – стоятиме далі.
2. Майдан став «державою в державі»: має добре організовані медичну, оборонну, харчову, інформаційну, міжнародну, санітарно-гігієнічну сфери. Слід визнати, що «держава Майдану» краща й ефективніша за «державу Україна»: лікарі тут усміхнені й приязні, всі готові прийти на допомогу, існує спільний бюджет, який не розкрадають, усе окремо й разом працює чітко, як механічний годинник.
3. Майдан став не тільки політичним, а й моральним тестом для громадян і політиків; він є справжнім переписом діяльного й активного, сучасного українства. На ньому добре видно, хто чого вартий.
4. Майдан політично зріліший і мудріший за владу. Саме тому, незважаючи на численні «качки» й провокації, він залишився інтелектуально здоровим організмом, який не тільки бере участь у наявній політичній грі, а й сам формує порядок денний життя країни.
5. Майдан народив нових лідерів, відкрив суспільству таланти людей, які готові присвятити себе суспільній справі. І Парубій, і Оробець, і Булатов – люди, які мають у майбутньому ввійти в уряд і змінювати країну, довіру до себе вони не просто заслужили, а й вибороли.
6. Майдан зняв маски із псевдо-лідерів, показав, що ток-шоу – це ще не справжня політика. Згадайте хоча б «революційного коменданта» Катеринчука – і зрозумійте, що про нього нарешті час забути назавжди.
7. Що б хто не казав – розумію, що цей пункт буде найконтроверсійнішим – лідери опозиції з гідністю пройшли ці три місяці. Так, вони не занадто успішні, до них є купа питань, але є й головне – вони довели свою адекватність та банальну нормальність у порівнянні зі владою. Більше того, вони підкорилися волі Майдану і стали просто його політичним вістрям. Яценюк, Кличко і Тягнибок виявилися не «рядженими» генералами, а справді нашими політиками, врахуймо при цьому, що ми теж не ідеальні.
8. Майдан зміг швидко й динамічно еволюціонувати, відповідати потребам часу, з мирних стоянь під дощем перевтілитися в добре організовану не лише захисну, а й наступальну силу. Виробив свій власний ритм: коли треба стояти цілодобово, а коли можна розійтися й робити свої справи, повертаючись тільки ввечері чи на вихідних.
9. Майдан розрісся вшир і вглиб, у більшості обласних центрів створені свої «міні-Майдани», в районах Києва розбудовується власна Самооборона. Майдан має свої закордонні осередки, закордонні мобільні групи, які пікетують регіоналів у всьому світі.
10. Найменшою – в порівнянні з попередніми – перемогою Майдану є відставка уряду Азарова. Чесно кажучи, навіть страшно подумати, що хтось на кшталт Азарова міг бути прем’єр-міністром. «Клуб старожилів» у владі ще потребує прорідження: першими кандидатурами мають бути пенсіонери Рибак, Пшонка і ворог України №1 – Янукович. У кожному разі відставка уряду – дрібниця в порівнянні з головною перемогою, яка дає шанс дивитися в майбутнє оптимістично: у нас є народ! Є прекрасні, чесні, фахові, порядні й моральні українці, які готові боротися за свободу й власну гідність. Нас – мільйони. У нас уже є прекрасний народ, залишилося здобути для нього відповідну державу.
Більше на сайті kontrakty.ua
